Вівторок, 16.10.2018, 23.31.21 | RSS | Вітаю Вас Гість
Головна | Реєстрація | Вхід
Бібліотека БЗШ І-ІІІ ст. №15
Головна
Меню сайту
Вхід на сайт

Пошук
Календар
«  Вересень 2018  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
Архів записів
Друзі сайту
Статистика

Онлайн всього: 2
Гостей: 2
Користувачів: 0


11.06.09
ВИХОВНА ГОДИНА «ВИХОВУЙ В СОБІ ЛЮДИНУ»

«Виховуй в собі людину – ось, що головне.

Інженером можна стати за п’ять років,

вчитися на людину потрібно все життя»

                                           В.Сухомлинський

 

19 вересня для учнів 5-В класу виховний захід присвячений 100-річчю з Дня народження В.Сухомлинського підготувала і провела бібліотекар, вчитель зарубіжної літератури Кушніренко Світлана Миколаївна. 

Мета заходу: розширити знання дітей про видатного педагога сучасності, вченого, громадського діяча Василя Олександровича Сухомлинського, виховувати інтерес до великої творчої спадщини митця, розвивати інтерес і бажання до читання.  

 

Хід виховної години

І. Організаційний момент.

Сьогодні радо вас вітаю у світі письменника рідного краю. Для учнів своїх він твори писав, бути добрими, чуйними він їх навчав.

ІІ. Повідомлення теми, мети виховної години.

Виховну годину сьогодні присвячено українському письменнику, вченому, вчителю – В.Сухомлинському. Ми познайомимося з життям, творами великого українця.

ІІІ. Основна частина виховної години.

  1. Розповідь вчителя.

Не так давно, в минулому столітті, жив на світі педагог, учений, письменник В.О.Сухомлинський (1918-1970). Він дуже любив дітей. Навчав їх, а ще писав для них багато-багато оповідань, казок: про ласкаве сонечко і м’яку зелену травичку, про працелюбних мурашок і веселого метелика, про зайчика хвалька та голосистого півника, про ласкаві мамині руки і добру бабусю. Він писав про доброту, бо сам був доброю людиною і дуже хотів, щоб діти виросли добрими і чуйними, працьовитими, щоб любили тата і маму, рідну домівку, нашу Батьківщину з широкими луками, зеленими садами, безмежними ланами.

  1. Створення асоціативного куща до слова «добро».

Отже, ми будемо говорити сьогодні про добро, про те як виховати в собі людину. А що для вас значить слово «добро»? та слово «людина»? Які асоціації, думки у вас виникають, коли ви чуєте ці слова?

Діти складають асоціативний кущ до поданих слів

  1. Діти, чи доводилось вам читати казки, оповідання В.Сухомлинського? Адже вони вчать людину бути Людиною, вчать добру і справедливості. Давайте прочитаємо оповідання «Бо я – людина»

Автор: Вечоріло. Битим шляхом йшло двоє подорожніх — батько й семирічний син. Посеред шляху лежав камінь. Батько не помітив каменя, спіткнувся, забив ногу. Крекчучи, він обійшов камінь, і, взявши дитину за руку, пішов далі.

Наступного дня батько з сином йшли тією ж дорогою назад. Знову батько не помітив каменя, знову спіткнувся і забив ногу.

Третього дня батько й син пішли тією ж дорогою. До каменя було ще далеко. Батько каже синові:

Батько: Дивись уважно, синку, треба обійти камінь. Ось і те місце, де батько спіткнувся й забив ногу.

Автор: Подорожні сповільнюють кроки, але каменя немає. Бачать, обабіч дороги сидить сивий старий дід.

Хлопчик: Дідусю, ви не бачили тут каменя?

Дідусь: Я прибрав його з дороги.

Хлопчик: Ви також спіткнулися й забили ногу?

Дідусь: Ні, я не спіткнувся й не забив ногу.

Хлопчик: Чому ж ви прибрали камінь?

Дідусь: Бо я — людина.

Автор: Хлопчик зупинився у задумі:

Хлопчик: Тату, а ви хіба не людина?

Діти, В. Сухомлинський говорив: «тільки тоді ти станеш людиною, коли навчишся бачити людину». А й справді, маленький хлопчик побачив справжню людину – дідуся, який показав хлопчині, що бути не так і важко, але починати потрібно з найменшого – навіть піднісши камінь з дороги.

Тож давайте підсумуємо, що означає бути людиною.

Учень 1: Бути чесним.

Учень 2: Горіти заради іншого, як свічка.

Учень 3: Бути совісним.

Учень 4: Не бути байдужим до людей.

Учень 5: Любити і поважати ближніх своїх.

І ще я можу додати: бути людиною – це мати в душі святині та істини, яким уклоняються люди всього світу.

Учениця 1: Вірш «Ти знаєш, що ти людина» (Володимир Сосюра)

Інсценізація оповідання:

А тепер давайте, діти,розіграємо цю казку в особах.

 

«Найласкавіші руки»

Автор 2: Маленька дівчинка приїхала з мамою у велике місто. Пішли вони на базар. Мама вела доньку за руку. Дівчинка побачила щось цікаве. На радощах заплескала в долоні. І загубилась в юрбі. Загубилась і заплакала.

Оля: Мамо!.. Де моя мама? (до дівчинки підходять люди)

Автор 2: Люди оточили дівчинку й запитали.

Учень 1: Як тебе звуть дівчинко?

Оля: Оля.

Учень 2: А маму як звуть? Скажи, ми зараз її знайдемо.

Оля: Маму звуть… мама… матуся.

Автор 2: Люди всміхнулись. І знову запитали.

Учень 3: Ну, скажи, які в твоєї мами очі: карі, сині, блакитні, сірі?

Оля: Очі у неї… найдобріші…

Учень 1: А коси? Які в мами коси – чорні, русі?

Оля: Коси… найкрасивіші…

Автор 2: Знов усміхнулись люди та й запитали.

Учень 2: Ну, скажи, які в неї руки? Може, якась родимка у неї на руках є, згадай.

Оля: Руки у неї… найласкавіші.

Автор 2: Пішли люди й оголосили по радіо:

«Загубилась дівчинка. У її мами найдобріші очі, найкрасивіші коси, найласкавіші в світі руки».

І мами знайшлась (мама виходить і обіймає доньку).

(проводиться бесіда за оповіданням)

  • Чому дівчинка описала свою маму саме так?
  • Як би ви описали сою маму? Так як зробила це дівчинка чи по – іншому?
  • Які б ознаки ви ще додали до свого опису, за якими б вас зрозуміли дорослі?
  • Чому ж дорослі не змогли відразу допомогти Олі?

Інсценізація дітьми оповідання «Найласкавіщі руки»

«Сива волосинка»

Автор: Маленький Михайлик побачив у косі матері три сиві волосинки.

Хлопчик: Мамо, у вашій косі три сиві волосинки, – сказав Михайлик.

Автор: Мама усміхнулась і нічого не сказала. Через кілька днів Михайлик побачив у материній косі чотири сиві волосинки.

Хлопчик: Мамо, – сказав Михайлик здивовано, – у вашій косі чотири сиві волосинки, а було три…Чого це посивіла ще одна волосинка?

Мама: Від болю, – відповіла мати. – Коли болить серце, тоді й сивіє волосинка…

Хлопчик: А від чого ж у вас боліло серце?

Мама: Пам’ятаєш, ти поліз на високе-високе дерево? Я глянула у вікно, побачила тебе на тоненькій гілці. Серце заболіло, й волосинка посивіла.

Автор: Михайлик довго сидів задумливий, мовчазний. Потім підійшов до мами, обняв її і тихо спитав:

Хлопчик: Мамо, а коли я на товстій гілці сидітиму, волосинка не посивіє?

(проводиться бесіда за оповіданням)

  • Чому в мами з’явилися сиві волосинки?
  • Як ви думаєте, що відповість мама на останнє запитання сина? Чому?

Наші батьки – це ті найдорожчі люди, котрі все своє життя будуть хвилюватися за нас, навіть і тоді, коли нам буде і десять, і двадцять, і тридцять чи сорок років. Тому ми повинні робити все можливе, щоб у скронях батьків з’являлося якомога менше сивого волосся.

Учениця 2: Якщо говорити між нами…

Якщо говорити між нами…

То все починається з мами

І казочка перша у світі,

І сонячна подорож в літо.

Найперші маленькі сніжинки

І сяюче диво – ялинка.

Від мами – і літери,

Й слово

І зроблена разом обнова

Якщо говорити між нами…

Якщо говорити між нами…

Учениця 3: Мамині руки…

Мамині руки – щедрі, робочі,

Втоми не знають з ранку до ночі.

Вранці, коли ще усі спочивають,

Мамині руки – ніжні і милі –

Воду ранкову з криниці носили

Діти плескались, діти вмивались,

Сонцю і матері щиро всміхались.

До вашої уваги інсценізація оповідання В. Сухомлинського:

«Скажи людині «Здрастуйте!»

Автор 4: Лісовою стежечкою ідуть батько і маленький син. Довкола тиша, тільки чути, як десь далеко стукає дятел та лісовий струмочок дзюрчить у лісовій гущині. Аж тут син побачив: назустріч їм іде бабуся з ціпком.

Син: Тау, куди вона йде?

Батько: Зустрічати або проводжати (батько усміхається).

Батько: Ось як ми зустрінемось з нею то ти скажи їй одне – однісіньке слово: «Здрастуйте!»

Син: Навіщо ж їй казати це слово? Вона ж зовсім нам незнайома.

Батько: А ось зустрінемось, скажемо їй це слово, тоді й побачиш навіщо. побачиш, що станеться. Ось і бабуся.

Син: Здрастуйте!

Батько: Здрастуйте!

Бабуся: Здрастуйте! (бабуся усміхається)

Автор 4: І хлопчик тоді здивувався: усе довкола змінилося. Сонце засяяло яскравіше. Верховіттями дерев пробіг легенький вітерець, і листя заграло, затремтіло. В кущах заспівали пташки – раніше їх і не чути було.

На душі в хлопчика легко – легко стало.

Син: Чому це воно так?

Батько: Бо ми сказали людині: «Здрастуйте!»

Василь Сухомлинський говорив: «Ми часто говоримо один одному: бажаємо тобі добра і щастя. Це не тільки вияв ввічливості. У цих словах ми виявляємо свою людську сутність. Ми говоримо один одному: здрастуйте, доброго здоров’я. цим ми висловлюємо своє ставлення до найбільшої цінності – людини. Не сказати людині здрастуйте – значить виявити своє моральне невігластво. Слово «здрастуйте» має чудодійну властивість. Воно пробуджує почуття взаємного довір’я, зближує людей, відкриває душі».

Знати своє покликання – це джерело щастя. Щастя для В.Сухомлинського – це жити і невтомно працювати для дітей, заради дітей і з дітьми. Недарма його найвідоміша праця «Серце віддаю дітям». Коли ж запитували Сухомлинського, що найголовніше в його житті, він відповідав: «Любов до дітей». Щира любов до дітей і справжня педагогічна культура вважав педагог нерозривні. У творах для дітей автор намагався сіяти в душі зерна добра, людяності, вчив жити по – правді.

Ось, які поради, настанови залишив Василь Сухомлинський для підростаючого покоління:

  1. У тебе будуть діти, пам’ятай: від того, як маленька дитина ставиться до птахів, квітів, дерев, залежить її ставлення до людей («Серце віддаю дітям»).
  2. Пам’ятай, що у кожного народу є своя святиня – герої, які віддали життя за щастя людства («Листи до сина»).
  3. Без будь – кого з нас Батьківщина зможе обійтися, але будь – хто з нас без батьківщини ніщо.
  4. Пам’ятай, що Батьківщина – це твоя колиска, твій дім, джерело твого щастя.
  5. Шануй і поважай матір і батька свого, які своєю працею і піклуванням несуть тобі радість.
  6. Пам’ятай, що вони також мають право на радість.
  7. Де б ти не був, не забувай про рідну домівку. Завжди пам’ятай про неї.
  8. Бути добрими дітьми для своїх батьків означає приносити родину тільки мир і спокій, радість і щастя.
  9. Не приносьте батькам тривоги, горя, прикрості, ганьби!
  10. Турбота про мир і спокій в родині, про радість і щастя батьків повинна стати головним бажанням вашого життя.

Вірш:

Твори добро та будь завжди привітна,

Дитино! Ти в світ приходиш для добра.

Любов у серденьку, хай сонцем квітне.

Збагнути це тобі пора.

IV. Заключна частина. Підсумки виховної години.

  1. Гра «Мікрофон»
  • Отже, чого, на вашу думку, навчають оповідання В.Сухомлинського?
  • Над чим працювали на виховній годині?
  • Що на вашу думку вдалося найкраще? Чому?
  • Чого навчилися на виховній годині?
  1. Учні продовжують фразу «Сьогодні я…»

 

 

 

Переглядів: 27 | Додав: Кліо | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:

Copyright MyCorp © 2018